Сьогодні небо таке раптове, Трохи готичне і ледь барокове. На білі плечі чиєїсь втоми Складає у стопи небесні тони. Небо шукає, небо знаходить. Спустилося з даху і знову ходить, Ходить грозою, лягає в квіти, Трохи полЕжить і мусить іти
Та я не піду, трохи постою Поки гроза не мине, буду з тобою. Небо так і не прийняло теорій буття, як і я, Бо ціль життя, бо ціль життя –віднайти життя.
Небо –солоне, таке спонтанне, Дивиться в когось і в когось тане. Дихає громом, знаходить цілі – Напитись моря і стати сіллю. Небо міліє, останнє губить. Шукає вічність -знаходить.. губи. Впивається знову і знову кресне Її земним в своє небесне.