Слухай, як дерево пускає коріння Всередині тебе, його гілля Вигналось вгору до сонця жилами рук. Там, на вершку, біля твого гнізда Виростуть скоро нові міста, Вулиці твоїх думок – мощений брук.
Якби ж то не земне тяжіння! В руці – птах, а не це каміння! Якби ж то не тут, не на цій мілині, Ми могли б будувати в собі кораблі! Якби ж то…
Дерево в тобі, п’яне від цвіту, Тінню заступить пів мого світу Від всевидючого ока крикливого сонця. Весни у тобі, відживши свій вік, Сточать з очей березовий сік, Не ховай свого лиця!
Якби ж то не земне тяжіння! В руці – птах, а не це каміння! Якби ж то не тут, не на цій мілині, Ми могли б будувати в собі кораблі! Якби ж то…