Я зламаю тебе за раз, Я вже маю на то план. Зачекай тільки, зараз Перекрию у ванній кран. Ти не зможеш тоді піти, Ти вже зараз не можеш, І кити, на яких ти, Розпливуться хто-куди, Твій світ завалиться, і ти Такий розгублений і мокрий, може Крикнеш: «Боже, Боже, Боже!»
От і все
Я б не стала цього отак, Отак прямо і вголос, Та втрачаю усякий такт, Коли бачу твій голод. Ти не зможеш тепер піти — Я відчула, я знаю, І кути, у яких –ти, Закругляються, зникають, Люди каються, караються, А ти, а ти, щоб допливти, Прокличеш двічі-тричі, може: «Боже, Боже, Боже!»