Ти дзвониш вночі і мовчиш не про мене Знаєш, даремно, я все давно відчула П’ю мед із вином Бережу ті останні сили тіла Бо твоя любов тягне нас на дно.
Тільки ти пробачав ту весну Але байдуже В твоїх очах Дні останні Венеції Ти пробачав мені все Чи це знак, що поки Всесвіт мовчав Ти палив мої кораблі.
Сніг попелом став Знала я, не даремно Пізно і темно Страшно іти кудись одній Ти будеш мій ще на мить Не бажаєш зла Напевно, краще нам піти у свої світи.
Тільки ти пробачав ту весну Але байдуже В твоїх очах Дні останні Венеції Ти пробачав мені все Чи це знак, що поки Всесвіт мовчав Ти палив мої кораблі.
А пробачати було нічого, я так собі, Гралася мов дитина від щастя і аж до відчаю Я здогадувалась, що не єдина Мучила себе протиріччями Я не знала, що любов не завжди буде вічною.
3…2…1…
Тільки ти пробачав ту весну Але байдуже В твоїх очах Дні останні Венеції Ти пробачав мені все Чи це знак, що поки Всесвіт мовчав Ти палив мої кораблі.
Ти пробачав мене Та чому ж болить, все на Землі мине, Тож нехай горить!