Заснули мальви бiля хати Їх мiсяць вийшов колихати I тiльки мати не засне, мати не засне Жде вона мене I тiльки мати не засне, мати не засне Жде вона мене
О, мамо рiдна, ти мене не жди Менi в наш дiм нiколи не прийти З мойого серця мальва проросла I кров’ю зацвiла! Не плач же, мамо, ти ж бо не одна Богато мальв розсiяла вiйна Вони шепочуть до тебе восени: «Засни, засни, засни, засни…»
У матерiв є любi дiти А у моєї – тiльки квiти Самотнi квiти пiд вiкном, квiти пiд вiкном Заснули вже давно Самотнi квiти пiд вiкном, квiти пiд вiкном Заснули вже давно
Як зiйде сонце – вийди на порiг I люди вклоняться тобi до нiг Пройдися полем – мальви буйних лук Торкнуться твоїх рук! Життя, як пiсня, що не вiдзвенить Я в мальвi знов для тебе буду жить Якщо ж я ласку не встигну принести Прости, прости, прости, прости